Я тут нещодавно, але мені подобається. Думаю, закріплюся
Я тут нещодавно, але мені подобається. Думаю, закріплюся тут на довше.
More Posts from Loza14 and Others
Закінчив черговий курс на FutureLearn How to suceed at: Interviews від університету Шеффілда.
Поки не маю великого досвіду співбесід, але рекомендації, які дають автори курсу дуже корисні, краще знати такі нюанси ДО співбесіди ніж під час )))
Насправді коли задумуєшся над відповідями на різноманітні питання розумієш шо певний потенціал в тебе є, а особливо багато цінного досвіду я набув завдяки Пласту та громадській діяльності.
А у вас є якийсь цікавий досвід співбесід? Поділіться в коментарях!
Є ще одна тема в житті, яка мене цікавить, і про яку завжди хотілося писати більше - міська інфраструктура, в першу чергу все що пов'язане з громадським транспортом та доріжками для велосипедистів.
Мені пощастило зараз жити в місті, де, хоч і далеко не ідеально все зроблено (ні в яких світових рейтингах його нема, але в регіональних займає далеко не останні місця), проте є чому повчитися українцям, а особливо, чернівчанам.
Дуже вдалим насправді є порівняння Генту та Чернівців. Це міста з невеликим і більш-менш однаковим населенням, певного значення регіональні центри (Гент - друге найбільше місто у Фландрії, Чернівці - друге найбільше в Західній Україні), які все ж перебувають в тіні значно більш впливових регіональних центрів (Антверпен-Львів).
Гент, так само як і Чернівці - університетське місто, тут знаходиться великий виш і, в значній мірі, життя міста орієнтовано навколо того. Як і в Чернівцях дуже чітко видно по вулицях, чи є навчання, чи нема, чи є сесія, чи щойно закінчилася.
Гент є певною архітектурною перлиною регіону, проте не дуже розкрученою (всі знають про красу Брюге, але ніхто не чув про Гент), так і в Чернівцях, лише останніми роками почали з'являтися натовпи туристів.
Так от це невеликий вступ, в подальших постах я буду намагатися показувати вдалі, на мою думку, приклади організації міського простору в Генті, які, насправді, не потребують колосальних капіталовкладень, але ефект від них неймовірний - збільшення швидкості руху громадського транспорту, комфорт городян, безперка велосипедистів і, найголовніше, збереження життя людей, як пішоходів так і інших учасників дорожнього руху.
Смуток Бельгії
Дочитав невеликий такий том (на майже 900 сторінок) бельгійського нідерландськомовного письменника Гюго Клауса.
На жаль, ні авторі, ні описані в книзі події невідомі українському читачу. Довелося створити коротеньку сторінку в Вікіпедії як про самого Гюго Клауса так і про його magnum opus.
Отже в творі описується життя у маленькому містечку Валле (нині передмістя Кортрайка, Kortrijk) у Західній Фландрії під час Другої Світової Війни очима хлопчика Луї. Його батько - активіст фламандського націоналістичого руху, який щойно виник на початку ХХ століття і досить неочікувано стикнувся з окупацією Бельгії Третім Рейхом.
Здавалося б що треба було фламандським націоналістам? Вони ж ніби мали свою державність у ідеальній (з точки зору українця) дво(три?)мовній країні - Бельгії. Але насправді історія цього народу не така проста. Після величного періоду в Середні Віки фламандці опинилися під завуальованим культурним гнітом величезного південного сусіда - Франції. Фламандська мова і культура вважається селюцькою, вся буржуазія, аристократії та інтелігенція користується французькою, навчання у школах, сесії Парламенту - все відбувається французькою (нічого не нагадує?).
Насправді книжца не про ці події, це невелика передісторія яка важлива для розуміння звідки взявся фламандський націоналістичний рух і яка була його мета. Але чекайте, яка була його мета? І ось ми і підійшли до найбільшої проблеми з якою стикнулися фламандська націоналісти під час війни - чого ми хочемо? Незалежної малесенької Фландрії яку може розтоптати будь-хто? Автономії у федеративній Бельгії під тиском франкомовної частини, як було вже 100 років? Об’єднання з північними сусідами-протестантами (фламандці - католики) у Великі Нідерланди? А північних сусідів хтось питав? Чи, може, об’єднання з братнім германським народом, який встановлює Новий Порядок у Європі?
Всі ці події відбуваються на тлі становлення хлопчика Луї, який змалку схильний до творчості. Потік фантазій Луї часто важко відрізнити від реальності, деякі речі так і залишаються існувати у його фантазіях, які все ж постійно виливаються у реальні події - міфічні злостивці. ангел-охоронець Голст, фатальна Лаура, його друзі-Апостоли.
Загалом, книга, як і можна здогадатися з її назви, досить сумна, хоч і не позбавлена іронічного гумору. Назва книжки досить часто обігрується в тексті. Хоча роман досить важкий читається легко і захопливо, можливо через те що він, особливо друга частина робитий на коротенькі розділи, короткі історії в які потрапляє Луї.
Пару слів варто сказати про хороший переклад Наталії Карпенко. Дійсно давно такого якісного перекладу не зустрічав. Класно обіграно гру слів та мови, адже текст написано т.зв. “красною фламандською”, літературною фламандською, проте герої в більшості вживають діалекти, при чому різних частин Фландрії. Все це змішане з багатьма французькоми та німецькими виразами. Переважна більшість незрозумілих моментів для українського читача пояснена перекладачкою у примітках (деякі речі щоправда чомусь пропущені, але то таке).
Загалом Темпора провела дуже хорошу і сміливу роботу, видавши книгу з пласту літератури настільки невідомого в Україні. Рекомендував би книжку до прочитання всім хто цікавиться чимось нестандартним чи нетиповим у літературі ХХ століття, всім хто цікавиться Другою Світовою Війною і особистими історіями з неї, а також українцям, які проживають у Фландрії для кращого розуміння не такої простої, як здавалося б на перший погляд, історії цього маленького народу.
Не так давно п. Сергій Осачук поширив посилання на австрійський архів де можна знайти матеріали про учасників Великої Війни.
Оскільки мій прадід Іван Гнип (уродженець с. Вікно, раніше Кіцманського повіту а нині Заставнівський район) брав участь у тій війні я, завжди мріяв знайти задокументовані деталі. Я знав лише загальну історію про те що він воював (правда була інформація що це був 41-ий піхотний полк, якому був пам’ятник у Чернівці, відомий як “Чорний орел”), і був чи не в першому бою взятий в полон росіянами і перебував там чи не до кінця війни.
І ось я знайшов згадку в цьому архіві в газеті за 11 травня 1915 р.! Вся інформація сходиться село, ім’я (Гнип/Гнеп то нормальна варіація як на той час), рік народження, все, окрім полку, що цілком можливо. Я все-одно не був упевнений в номері полку. Можна буде ще пошукати списки військовослужбовців по полкам щоб точно впевнитися в тому. Але архів працює і там можна шукати щось!
PS Розшифровка і переклад українською запису: Гнеп Іван, резервіст-піхотинець, піхотний полк №24, 2-а рота, Буковина, Кіцмань, Вікно, 1881, війсковополонений (Інсар, Пензенська губернія, Росія).
Щойно закінчив один із найцікавіших курсів, які коли-небудь проходив, Learning How to Learn: Powerful mental tools to help you master tough subjects (Вчимося вчитися - потужні розумові засоби, які допомагають опанувати складні теми) на Coursera.
Відкрив для себе дуже багато нового про процес навчання, підтвердив правильність багатьох методів, які досі використовував (зокрема, в вивченні мов), бачу що є ще деякі техніки, які потрібно опанувати.
Дуже крутий курс, надихаючі викладачі, ненапряжний і надзвичайно корисний для Lifetime Learning.
Наші хлопці в інстаграмі! Всім підписуватись!
Чим я займаюся у вільний час ч.2 / What I do in my spare time v.2
Один із моїх проектів. Поки що це машинка з Lego керована по Wi-Fi. Оновлення порівняно цим постом.
Специфікації / Specs:
Car: Lego studless 2x4WD Front steering Rear differential Working lifting up/down 2 DIY DC motors 2 hobby servos Ultrasonic distance sensor HC-SR04 (not operational now) L298N Dual full-brige driver 9V power supply (to be replaces with 9V rechargeable battery) DC-DC converter Vin, 5V, 3.3V Arduino Pro Mini (ATmega328P 5V) 0.96" I2C 128X64 OLED Display Module Esp8266-01
Remote Control: Arduino Mega2560 Esp8266-12E Shield 2.4" TFT LCD Touch Screen Display Shield Joystick
Загалом система звісно виглядає занадто замудреною але справа в тому що я по ходу справи розбираюся з різними елементами. Наприкла “Пульт” явно виглядає лишнім, але його я використовую для відпрацювання роботи тачскріна а також саме з нього я почав бавитися з Wi-Fi модулем Esp8266. В ідеалі треба буде розробити або окремий додаток або спробую перейти на Blynk.
З реалізацією зв’язку між двома Esp8266 через Wi-Fi я, звісно добряче награвся, як і з зв’язком кожної з ним з Arduino. Власне, встановити зв’язок не так складно але зробити його миттєвим і надійним виявилося не просто.
Загалом схема така: сигнал з джойстика і з тачскріну обробляється на Mega2560 і одним рядком з ключовими словами, черезе серійне з’єднання надсилається на Esp8266-12E. Останній працює як сервер і викладає String на сторінку за певною IP-адресою. Esp8266-01 з машинки підключається як клієнт до севера, завантажує String з даними, передає його через серійне з’єднання до Pro Mini. Pro Mini отримає String, аналізує його, розбирає всі параметри і керує драйвером L298N, серво моторами, LED-ами (при чому задні чотири LED живляться від 9В і включаються транзистором). Для відладки всі параметри виводяться на OLED дисплей.. Для живлення машинки планую встановити “крону” на 9В, поки що живиться шнуром від зовнішнього блока з окремими DC_DC конвертером на 3.3В, 5В і Vin.
В планах напхати ще сенсорів на машинку і певною мірою автоматизувати. Це ж має бути робот а не просто радіокерована машинка. Власне з самого початку ультразвуковий дальномір був встановлений на сервомоторі щоб можна було сканувати в певному радіусі. Найближчим завданням буде розібратися з можливістю відправляти дані з машинки на сервер. Поки не зовсім собі уявляю як можна це реалізувати, оскільки бракує знань про те як функціонують мережі. Ну і окрім того треба буде потроху позбуватися лишніх дротів, збирати їх докупи і потроху оптимізувати зовнішній вигляд.
Який же тісний світ!
Читаю сьогодні не дуже свіжу новину на Пластовому Порталі про нагородження в Америці найвищим пластовим відзначенням, орденом Вічного Вогню в Золоті пл. сен. Данила Григорчука. Читаю далі, пан Данило працює в Ілінойському університет в Чікаго по питанням, пов'язаним із екологією, токсикологією і так далі... І тут розумію, що він точно мав бути знайомим із моїм батьком, який в 1996-му році був у цьому самому Ілінойському університеті і працював над цими самими проблемами - облисіння дітей (алопеція) у Чернівцях, захворювання жителів села Комсомольська, Маріуполя, забруднення води у Азовському морі...
Дзвоню мамі - звичайно, вона пам'ятає Данила Григорчука, більше того, він в часі свого візиту в Чернівці був у нас вдома, довго співпрацював із моїм батьком, і справді тато саме до нього їздив у Чікаго в 1996-му році! В альбомі знайшов декілька фото того візиту.. Це було майже 20 років тому.. Мені тоді було лише 7 років...
Отож користуючись нагодою хочу привітати др. Данила Григорчука із такою високою нагородою і побажати наснаги в подальшій роботі!
PS на фото мій батько, Йосип Наконечний - в окулярах, поблизу нього - Данило Григорчук; на жаль жінок на фото не знаю.
Досить випадково натикнувся на такий курс і, звісно ж, одразу захотів його пройти і нарешті навчитися користуватися MATLAB’ом. Забігаючи напереред, потім знайшов ще крутіший курс, але сертифікат за нього вже не отримаю, але то таке, все-одно його проходжу.
Деякі речі були трошки примітивні, оскільки курс призначений для людей які взагалі не знайомі з програмуванням, але все ж напевне краще вивчати нову мову програмування з нуля, а не порівнювати з тим шо ти вже знаєш (мені і досі хочеться написати for i = 1 to n; ... next i).
Але домашні завдання були шикарні. Жаль що не встиг зробити всі завдання з останнього ДЗ, вони були найтяжчі а я взявся за них за два дні до дедлайну (( Так мав би сертифікат з відзнакою. Ну, але то таке, головне шо тепер знаю з якого боку підходити до MATLAB 8-)
А що ви нового вивчили за літо? ;)
